Переоцінка подій ВВВ – кому це потрібно і для кого абсолютно невигідно? Хто Сталін – геній чи злочинець? І в яких тонах ми повинні оцінювати ті криваві події 1941-1945 років?
Війна буде повторюватися до тих пір, поки питання про неї буде вирішуватися не тими, хто помирає на полі бою.
Анрі Барбюс
"Якщо на війну дивитися лише своїми очима, отримаємо лише любительську фотографію. Поглянувши на війну очима противника, ми отримаємо відмінний рентгенівський знімок". Фрідріх фон Паулюс
Все менше залишається ветеранів Великої Вітчизняної війни і все частіше лунають заклики до перегляду причин, ходу та наслідків цієї епохальної події. Воїни ОУН-УПА нарешті мають шанс отримати статус героїв, війна названа радянсько-німецькою, все частіше проводяться, як пафосні, так і науково обґрунтовані паралелі між Сталіним і Гітлером, між німецьким нацизмом та тоталітаризмом радянського зразка. Чи вірним є такий підхід? Чи є такий перегляд, як запевняє значна більшість українського суспільства, кроком до нівелювання подвигу народу у ВВВ, переписуванням історії в угоду окремим політичним силам та й узагалі – першим кроком до фашизму? Чи повинна ображати гірка і принизлива правда про ВВВ ветеранів та героїв Радянської армії?
Спробуємо проаналізувати те заідеологізоване ставлення до подій ВВВ, яке на даному етапі є панівним на пострадянському просторі.
Перший незмінний принцип, до якого не можна навіть доторкатися: "Радянський Союз врятував весь світ від фашизму". Не забуваймо, що за правом правонаступництва з 1992 року це вже не СРСР, а виключно Росія. Перший повоєнний тост Сталіна – "За великий російський народ!" А де ж поділися всі ті білоруси, українці, узбеки, татари, німці (Рух Опору), поляки, французи, американці і т.д., які воювали з фашистами? Чому вони не згадуються? Тому що перемога у війні дала можливість Сталіну уже на повоєнних конференціях претендувати на облаштування повоєнного світу ледве що не одноосібно.
Друге: "Ніхто не забутий, ніщо не забуте". Тобто на практиці це – "Діти відповідають за батьків": німцям і досі ніхто не дасть забути, що вони – фашисти, а росіяни – автоматично носії героїзму ветеранів ВВВ, який буде, схоже на те, поширюватися на всі майбутні покоління росіян. Українці – зрадники, причому всі, є просто окремі підвиди – мазепинці, петлюрівці і бандерівці. Євреям так і треба, шкода не всіх винищили, а взагалі-то Голокосту не було!!! А кримські татари – це взагалі такий підлий народ, якому нема місця ні в Криму, ні в Казахстані, ні в Сибіру. Знайомі сентенції? Вони висловлюються братнім російським народом не лише на загальнолюдському рівні, а й на державному. Чим більше буде привертатися увага до Перемоги СРСР над фашизмом, тим більше від цього будуть страждати народи Європи, які, з подачі Росії і в 21 столітті оцінюються з позицій війни в 20. Німці, за їхнім зізнанням, до чемпіонату світу з футболу в 2006 році боялися використовувати публічно національну символіку, в тому числі прапор – боялися звинувачень у неофашизмі. Це нормально?!!!!!! Таку велику увагу саме до цієї війни роздуває Росія, бо їй це вигідно. Повірте, якби внаслідок передчасного виходу Росії з війни внаслідок більшовицького перевороту 1917 року Росія не втратила можливості ділити світ в 1919 році, ми б досі гучно святкували героїчну перемогу над німецьким мілітаризмом!!!
Третє. Давайте, нарешті, хоч трохи розберемося з героями та зрадниками. Досі захоплююся цинізмом Росії, яка завойовує території, які їй ніколи не належали, а потім чекає від них лебединої вірності. Найяскравіші приклади – Прибалтика та Західна Україна. Я не хочу вдаватися в подробиці того, що Галичина, яка з 1387 року польська, з 1772 австрійська, а з 1920 по 1939 року – знов польська – ну чия завгодно, тільки не російська!!! І якщо лідери ОУН ще в 1929 році заявили, що будуть боротися за незалежність проти всіх ворогів, то це означає – проти всіх! І якщо Росія з якоїсь незрозумілої мені причини уявляє, що її Батьківщина скрізь, де їй треба – в Болгарії, в Маньчжурії, в Абхазії, в Сербії, то, можливо, просто пора толерантно пояснити їй, що це не так?
Стосовно колабораціонізму, то найбільшим колабораціоністом є Сталін, який так тісно співпрацював з Гітлером, що це вже не дружба, а любов!!! А те, що лідери ОУН обманювалися щодо Гітлера, то обманювалися не більше, і не менше, ніж всі народи Європи. Але, якщо перемога у війні – це перемога над фашизмом, то вояки ОУН-УПА – герої однозначно, бо те, що били вони німців класно, визнають і німецькі, і радянські джерела. А війна ОУН-УПА з НКВС – це вже окрема сторінка історії, не будемо валити все в одну купу.
Четверте – правда про війну. Навряд чи я скажу щось нове тим, хто почав своє вивчення правди війни з Віктора Некрасова "В окопах Сталінграда" чи навіть з неоднозначного Віктора Суворова, а закінчив надзвичайно фактологічними дослідженнями вчених Харківського університету Семененка та Радченка. Відсутність талановитого командного складу внаслідок репресій, підготовка до наступальної, а не оборонної війни, величезні невиправдані втрати, абсолютна байдужість до людського життя, загороджувальні загони, які стріляли в спину своїм, тактика "спаленої землі", масові розстріли, репресії, сумнозвісний документ про виселення "таємно і вночі" всіх!!! українців з України, бо вони перебували на окупованій території, те, як, дівчат, вивезених в Німеччину, гнали звідти пішки, ґвалтуючи і добиваючи по дорозі – це той мінімум правди, який відомий всім. І якщо ветерана ображає така правда, то або він був одним з тих, хто стріляв в спину своїм, ґвалтував або мародерствував, або він настільки гордий собою, що забуває, що право на спогад і оплакування має і та нещасна дівчина, над якою познущались і свої, і чужі...
П'яте – Гітлер і Сталін. Вони схожі в усьому, крім одного: Гітлер ненавидів і винищував інші народи, а Сталін – і чужі, і свій власний. Що гірше, обирайте самі.
Розділяючи героїзм народу і цинізм влади, ми не применшуємо подвиг ветеранів, а навпаки вивищуємо його над тим брудом, яким є діяльність в роки війни радянської влади, бо це означає, що люди не за владу воювали, а за життя своїх дітей і внуків. Війна – це зло і жодна війна на світі не заслуговує пам'яті і поваги. Жодна. Тільки люди. Шануючи війну, яка ніколи не буває справедливою – не вірте – ми даємо можливість сьогоднішньому російському керівництву заявляти на військовому параді "Пам'ятайте перемогу російського народу (от бачите, знову -російського)! Так буде з кожним, хто буде вв'язуватись у військові авантюри"... Прошу українське суспільство не забувати: з погляду Росії, бажання України вступити в НАТО або підписати угоду про асоціацію– це також військова авантюра...
Ганьба війні! Досить вважати її за святе! Давайте розберемо її по гвинтиках і знищимо в зародку усі гучні заяви про героїв і зрадників. А народу – низький уклін! Як і завжди, бо народ героїчний у будь-якій країні.
Війна буде повторюватися до тих пір, поки питання про неї буде вирішуватися не тими, хто помирає на полі бою.
Анрі Барбюс
"Якщо на війну дивитися лише своїми очима, отримаємо лише любительську фотографію. Поглянувши на війну очима противника, ми отримаємо відмінний рентгенівський знімок". Фрідріх фон Паулюс
Все менше залишається ветеранів Великої Вітчизняної війни і все частіше лунають заклики до перегляду причин, ходу та наслідків цієї епохальної події. Воїни ОУН-УПА нарешті мають шанс отримати статус героїв, війна названа радянсько-німецькою, все частіше проводяться, як пафосні, так і науково обґрунтовані паралелі між Сталіним і Гітлером, між німецьким нацизмом та тоталітаризмом радянського зразка. Чи вірним є такий підхід? Чи є такий перегляд, як запевняє значна більшість українського суспільства, кроком до нівелювання подвигу народу у ВВВ, переписуванням історії в угоду окремим політичним силам та й узагалі – першим кроком до фашизму? Чи повинна ображати гірка і принизлива правда про ВВВ ветеранів та героїв Радянської армії?
Спробуємо проаналізувати те заідеологізоване ставлення до подій ВВВ, яке на даному етапі є панівним на пострадянському просторі.
Перший незмінний принцип, до якого не можна навіть доторкатися: "Радянський Союз врятував весь світ від фашизму". Не забуваймо, що за правом правонаступництва з 1992 року це вже не СРСР, а виключно Росія. Перший повоєнний тост Сталіна – "За великий російський народ!" А де ж поділися всі ті білоруси, українці, узбеки, татари, німці (Рух Опору), поляки, французи, американці і т.д., які воювали з фашистами? Чому вони не згадуються? Тому що перемога у війні дала можливість Сталіну уже на повоєнних конференціях претендувати на облаштування повоєнного світу ледве що не одноосібно.
Я навіть не аналізую загальнолюдського аспекту такого присвоювання заслуг усіх народів, а кажу про складні далекосяжні наслідки. За найбільший внесок в перемогу над фашизмом до Ради Безпеки ООН (постійні члени) ввійшло п'ять країн: Велика Британія, Франція, Китай, США та Росія. У вдячність за перемогу п'ятьом країнам з найбільш яскраво вираженою агресивною зовнішньою політикою дозволено керувати повоєнним світом. Аж до сьогодні! На заяву світової спільноти щодо незбалансованості сил у світі внаслідок такої ситуації Росія заявила: "От коли хтось виграє таку війну, як ми, тоді і змінимо склад Ради Безпеки". Цинічно: чи то з нетерпінням чекати нової війни, чи змиритися з тим, що до прикладу, США, – єдина в світі країна, яка використала ядерну зброю як зброю, - буде вирішувати, чи має право Іран збагачувати уран (соррі за каламбур).
Друге: "Ніхто не забутий, ніщо не забуте". Тобто на практиці це – "Діти відповідають за батьків": німцям і досі ніхто не дасть забути, що вони – фашисти, а росіяни – автоматично носії героїзму ветеранів ВВВ, який буде, схоже на те, поширюватися на всі майбутні покоління росіян. Українці – зрадники, причому всі, є просто окремі підвиди – мазепинці, петлюрівці і бандерівці. Євреям так і треба, шкода не всіх винищили, а взагалі-то Голокосту не було!!! А кримські татари – це взагалі такий підлий народ, якому нема місця ні в Криму, ні в Казахстані, ні в Сибіру. Знайомі сентенції? Вони висловлюються братнім російським народом не лише на загальнолюдському рівні, а й на державному. Чим більше буде привертатися увага до Перемоги СРСР над фашизмом, тим більше від цього будуть страждати народи Європи, які, з подачі Росії і в 21 столітті оцінюються з позицій війни в 20. Німці, за їхнім зізнанням, до чемпіонату світу з футболу в 2006 році боялися використовувати публічно національну символіку, в тому числі прапор – боялися звинувачень у неофашизмі. Це нормально?!!!!!! Таку велику увагу саме до цієї війни роздуває Росія, бо їй це вигідно. Повірте, якби внаслідок передчасного виходу Росії з війни внаслідок більшовицького перевороту 1917 року Росія не втратила можливості ділити світ в 1919 році, ми б досі гучно святкували героїчну перемогу над німецьким мілітаризмом!!!
Третє. Давайте, нарешті, хоч трохи розберемося з героями та зрадниками. Досі захоплююся цинізмом Росії, яка завойовує території, які їй ніколи не належали, а потім чекає від них лебединої вірності. Найяскравіші приклади – Прибалтика та Західна Україна. Я не хочу вдаватися в подробиці того, що Галичина, яка з 1387 року польська, з 1772 австрійська, а з 1920 по 1939 року – знов польська – ну чия завгодно, тільки не російська!!! І якщо лідери ОУН ще в 1929 році заявили, що будуть боротися за незалежність проти всіх ворогів, то це означає – проти всіх! І якщо Росія з якоїсь незрозумілої мені причини уявляє, що її Батьківщина скрізь, де їй треба – в Болгарії, в Маньчжурії, в Абхазії, в Сербії, то, можливо, просто пора толерантно пояснити їй, що це не так?
Стосовно колабораціонізму, то найбільшим колабораціоністом є Сталін, який так тісно співпрацював з Гітлером, що це вже не дружба, а любов!!! А те, що лідери ОУН обманювалися щодо Гітлера, то обманювалися не більше, і не менше, ніж всі народи Європи. Але, якщо перемога у війні – це перемога над фашизмом, то вояки ОУН-УПА – герої однозначно, бо те, що били вони німців класно, визнають і німецькі, і радянські джерела. А війна ОУН-УПА з НКВС – це вже окрема сторінка історії, не будемо валити все в одну купу.
Четверте – правда про війну. Навряд чи я скажу щось нове тим, хто почав своє вивчення правди війни з Віктора Некрасова "В окопах Сталінграда" чи навіть з неоднозначного Віктора Суворова, а закінчив надзвичайно фактологічними дослідженнями вчених Харківського університету Семененка та Радченка. Відсутність талановитого командного складу внаслідок репресій, підготовка до наступальної, а не оборонної війни, величезні невиправдані втрати, абсолютна байдужість до людського життя, загороджувальні загони, які стріляли в спину своїм, тактика "спаленої землі", масові розстріли, репресії, сумнозвісний документ про виселення "таємно і вночі" всіх!!! українців з України, бо вони перебували на окупованій території, те, як, дівчат, вивезених в Німеччину, гнали звідти пішки, ґвалтуючи і добиваючи по дорозі – це той мінімум правди, який відомий всім. І якщо ветерана ображає така правда, то або він був одним з тих, хто стріляв в спину своїм, ґвалтував або мародерствував, або він настільки гордий собою, що забуває, що право на спогад і оплакування має і та нещасна дівчина, над якою познущались і свої, і чужі...
П'яте – Гітлер і Сталін. Вони схожі в усьому, крім одного: Гітлер ненавидів і винищував інші народи, а Сталін – і чужі, і свій власний. Що гірше, обирайте самі.
Розділяючи героїзм народу і цинізм влади, ми не применшуємо подвиг ветеранів, а навпаки вивищуємо його над тим брудом, яким є діяльність в роки війни радянської влади, бо це означає, що люди не за владу воювали, а за життя своїх дітей і внуків. Війна – це зло і жодна війна на світі не заслуговує пам'яті і поваги. Жодна. Тільки люди. Шануючи війну, яка ніколи не буває справедливою – не вірте – ми даємо можливість сьогоднішньому російському керівництву заявляти на військовому параді "Пам'ятайте перемогу російського народу (от бачите, знову -російського)! Так буде з кожним, хто буде вв'язуватись у військові авантюри"... Прошу українське суспільство не забувати: з погляду Росії, бажання України вступити в НАТО або підписати угоду про асоціацію– це також військова авантюра...
Ганьба війні! Досить вважати її за святе! Давайте розберемо її по гвинтиках і знищимо в зародку усі гучні заяви про героїв і зрадників. А народу – низький уклін! Як і завжди, бо народ героїчний у будь-якій країні.
Немає коментарів:
Дописати коментар