Позакласні заходи

Флешмоб

 «Дух, що тіло рве до бою»,

 присвячений захисникам Донецького аеропорту

ім. Сергія Прокоф’єва

1 Муз. фон ОКЕАН ЕЛЬЗИ «НЕ ТВОЯ ВІЙНА»

Учні та вчителі збираються і шикуються на лінійку на шкільному подвір’ї.

2 ФАНФАРИ « ЗАПАХ ВІЙНИ»

На сходах стоять ведучі та  учні, що тримають бойові прапори, хористи

Директор. Доброго ранку, дорога шкільна родино! Сьогодні ми зібралися на лінійку під гаслом «Дух, що тіло рве до бою», присвячену захисникам Донецького аеропорту ім. Сергія Прокоф’єва.

Подібні заходи 22-23 вересня 2015 року відбудуться в усіх загальноосвітніх  навчальних  закладах міста Тернополя та області.

 Поруч зі мною стоять учні, батьки яких зараз перебувають у зоні АТО на сході України. Діти мають честь тримати бойові прапори, передані школі з передової.

 Що нам відомо про події на Донецькому летовищі?...

 26 травня 2014 року розпочалося збройне протистояння між українськими силовиками та терористами самопроголошеної ДНР за встановлення контролю над Донецьким аеропортом, що мав стратегічне міжнародне значення. Оборона аеропорту тривала 242 дні. Українська армія та добровольці не лише утримували оборону будівель аеропорту, а також контролювали навколишні села…

 Виступ 1.

…Оборона, за якою стежили мільйони, смуга землі, в яку вгризалися сотні бійців, 15 потужних атак ворога, щонайменше 20 героїв, які ніколи не повернуться додому, легенда про "кіборгів"... Такою вона увійде в історію.

Виступ 2.

 25 травня 2014 року в аеропорт зайшли озброєні бойовики батальйону "Восток". Відтоді жоден цивільний літак на злітну смугу аеропорту не сів...

 26 травня українські військові провели найуспішнішу операцію з початку АТО. Малими силами спецназу з підтримкою авіації розпочалося визволення аеропорту від противника. Звільнення тривало лічені години.

Виступ 1.

Операція була досконало спланована та блискавично виконана силами спецпідрозділів 3-го окремого полку спецпризначення з Кіровограда. Бійців висадили з вертольотів під аеропортом, штурмова авіація знищила вогневі точки противника і підтримувала своїх, доки над аеропортом не замайорів синьо-жовтий прапор.

 Виступ 2.

Українські бійці утримували аеропорт весь травень та літо 2014 року.

 Наприкінці серпня бойовики почали перші обстріли з "Градів". 

Виступ 1.

Захисники аеропорту залишились із ворогом один на один: вони відбивали атаку за атакою та сподівалися на підкріплення.

10 вересня. Бойовики з новими силами: російські Т-72, прямо з ешелонів; 240-міліметрові міномети "Тюльпани", гаубиці та потужні «Урагани».

Виступ 2.

З першими відбитими потужними атаками бойовиків і народилася легенда про "кіборгів". І першими українських бійців так нарекли саме бойовики. Відтоді захисників аеропорту називають лише "кіборгами". Українські вояки витримували шалений артобстріл, трощили танки та косили ворога.

Виступ 1. Наприкінці вересня аеропорт став найгарячішою точкою на мапі АТО. 

               Бойовики стягнули до нього свої "елітні" підрозділи: "Восток", "Моторолу", перекинули з Південного фронту "Кальміус". Ватажки кожного з них обіцяли: вже завтра аеропорт буде їхнім.

Танки били по терміналах з відстані 200 метрів.

Виступ 2.

Згодом воювали вже не за аеропорт, а за руїни. Але на диспетчерській вежі, яка якимось дивом трималася під обстрілами, майорів прапор України.

І вже не було з боку бойовиків зухвалих заяв про швидке захоплення летовища.

Виступ 1. Українські бійці тримали оборону, були вірні словам військової присяги та шанували бойове братерство.

Саме це зробило їх "кіборгами" в очах ворога, фантастичними істотами, напівлюдьми –напівмашинами - з полум’яними серцями патріотів!..

Виступ 2.

          Хто обороняв аеропорт? Хто ці люди, перед якими варто з пошаною схилити голови?

Виступ 1.

Це 3-й окремий полк спеціального призначення м. Кіровоград

Виступ 2.

93-я механізована бригада Дніпропетровська область

Виступ 1.

79-та аеромобільна бригада Миколаїв

Виступ 2.

17-та окрема танкова бригада місто Кривий Ріг

Виступ 1.

      Вояки  Правого сектора…

Виступ 2.Наші випускники, а також  батьки учнів нашої школи воюють у зоні АТО на

               сході України. Разом з іншими героями вони захищають свої сім’ї,  кожного з  

               нас і усю державу від зовнішнього ворога.

Батьки-воїни передали учням школи два бойові прапори. Один із них

         підписали мужні захисники Донецького аеропорту – кіборги.

Виступ 1.

 Ці знамена – це живі свідки самовідданої боротьби і славетних перемог!

Виступ 2. Зворушують написи на прапорах: рабів до раю не пускають,

Виступ 1. цінуйте те, що маєте,

Виступ 2.  дякуємо за віру в нас і підтримку,

Виступ 1.Україна переможе,

Виступ 2. мирного вам неба,

Виступ 1. разом – і до кінця,

Виступ 2.  ніхто, крім нас…

 Виступ 1. А ще на прапорах  - уся Україна: Донецьк, Львів, Тернопіль, Кривий Ріг, Івано-Франківськ, Вінниччина, Донбас, Запоріжжя…

Виступ 2. Йшли у бій та перемагали наші воїни, співаючи гімн України.

Виступ 1. Друзі, давайте разом виконаємо й ми державний гімн – щиро й велично!

3 ЗВУЧИТЬ ГІМН УКРАЇНИ

4 Муз. фон. «Білі лебеді у небесах»

Виступ 1. Запрошуємо на середину лінійки представників від кожного класу.

Виступ 2. В руках у вас сині і жовті кульки та літачки як символ незламного духу  

                 мужніх захисників Донецького аеропорту та мирного неба над Україною.

Виступ 1. На рахунок «три-чотири» відпустімо ці кульки у небо!

Виступ 1 і 2. (разом) Три-чотири!!!

ПІДСИЛИТИ ЗВУК «Білі лебеді»

Директор. Дорогі діти, вчителі, батьки! Наша лінійка завершена. Просимо вас на уроки.

5 Муз. фон «Скай»

          Круглий стіл - презентація за темою :

                  "Символи переломної  епохи"

Вони не вирізняються особливою вродою чи вмінням гарно говорити. Вони не мають за спиною бездоганної репутації чи надзвичайних досягнень. Донедавна їхні імена були відомі  дуже вузькому колу знайомих,а  при першій зустрічі ви навряд чи зупинили б на їхніх обличчях погляд.

Однак сьогодні все змінилось – і їхні імена на слуху, їхні вчинки викликають схвалення більшої частини країни, а симпатія до них росте із кожною годиною, після кожної фрази чи вчинку. Сьогодні вони-  найкращі чоловіки країни.

Михайло Гавриляк

Скромний козак, що став живою легендою

Про цього чоловіка почула вся Україна. Тобто спершу побачила, ідеалізувала, полюбила – а тоді взнала, хто він. Михайло Гавриляк – зовні непримітний, худорлявий, невисокого зросту. У нього найпопулярніша зачіска року – буйний козацький чуб – і сині очі. Гострий профіль і тиха мова. Однак цей козак із 4 сотні став ідеалом для багатьох жінок по всій Україні. Його прославили неймовірна витримка та почуття власної гідності, які Михайло продемонстрував тоді, коли над ним глумилися силовики, знімаючи це на відео. Вони намагались його принизити, роздягнувши, б`ючи, сміючись – а лише довели Михайлові та українцям, що волю та дух так просто не зламати. Після щасливого порятунку була прес-конференція та «вояжі» цікавих  до місця дислокації 4 сотні, де Михайло продовжив працювати заради волі рідної держави. Тоді і розійшлись по інтернету спогади про його скромність і працьовитість, про те, що в полон потрапив, рятуючи від «Беркуту» дівчину, що вирізняється уважністю та добротою. Михайло не любить до себе уваги, знічено опускає очі, коли до нього залицяються дівчата та тиснуть руку чоловіки. Він повів себе гідно, як і належить одному з найкращих чоловіків України. Коли завершиться революція, він повернеться у свій хутір на Чернігівщину, до дружини і побратимів і житиме далі, не запишавшись тим, що став мрією багатьох українських жінок. А в інтернеті залишиться безліч віршів та картин, що оспівують подвиг людської гідності простого козака, про якого, можливо, ніхто ніколи і не взнав би, якби не «Беркут».

Дмитро Ярош

Філолог за освітою, революціонер за покликанням

«Ми – не вівці, яких можна повести на заріз, не отримавши жодної відповіді» – каже він, і доводить це своїми справами. До нього апелюють, що за його ініціативою, під його керівництвом порушуються закони, а він відповідає: «Народ має право на повстання. А в концтаборах також є написані закони: правила поведінки для рабів та інструкції для наглядачів. То що, залишатись рабами?». У нього просте суворе обличчя з чесним прямим поглядом. Він ніколи не ховає очі, але говорить небагато – і лише у випадку крайньої необхідності. Складається враження, що він народжений, аби віддавати накази. І кожен його наказ негайно виконується – бо хлопці з «Правого сектору» вірять йому. Дмитро Ярош, або ж Яструб – керівник «Правого сектору», двадцять років займався національно-патріотичною діяльністю, є членом Тризубу. Він із Дніпродзержинська  - там і жив до Майдану. Зараз за межі Майдану майже не виходить – нема часу, та і втратити такого керівника його хлопці собі не дозволять. Його позиція чітка, меседжі прямолінійні і послідовні, він дотримує свого слова завжди. Він не довіряє політикам і не прагне зробити політичну кар`єру. Він дивиться на світ яструбиним поглядом – критичним і недовірливим, і впевнений у перемозі революції. І коли він каже щось на сцені Майдану – усі завмирають, боячись пропустити хоч слово, чоловіки починають себе порівнювати із ним, а жінки потай мріють, аби їй пощастило бути дружиною такого чоловіка – мужнього, правильного, справжнього.

Андрій Парубій

Головний комендант країни

«Ми такі гарні барикади побудували – не хочу їх розбирати» - з майже дитячою безпосередністю проголосив комендант Майдану Андрій Парубій після прийняття першого закону про амністію. Як у воду дивився – барикади, на жаль, ще знадобились. Під його керівництвом Майдан став окремою республікою із досконалою системою роботи – постачання продуктами і потрібними речима, медичним забезпеченням, організацією порядку та охорони. Він встигає завжди і усюди – з безмежно втомленим поглядом і незмінною жовтою хустинкою Самооборони на шиї. Барикади зростають як гриби після дощу, загони Самооборони формуються, навчаються, обмундировуються, Майдан живе! А він тут – не ховається по закордонах, не зависає у соцмережах, не  торгується за портфелі у владі. Говорить він не красномовно, як більшість політиків, але його слова завжди почуті. Хоча він надає перевагу діям. «На наше голосування чекають люди! Тому досить балачок – і приймаймо важливі рішення» - каже знервовано на засіданні ВР –і зникає із сесійної зали. Мабуть, знову на Майдан, адже там ще повно роботи. Парубію не вперше бути комендантом – він мав такий досвід ще у 2004, коли займав цю посаду при Українському Домі. Після помаранчевої революції він отримав два ордени і продовжив працювати депутатом. Депутат він і досі, але не ховається за мандатом, днює і ночує на Майдані, відмахується від погроз і попереджень про замах, швидко повертається у форму після перебування у лікарні – і знову до людей. Його місце тут, йому вірять, він має вплив на Майдан, бо щирий і самовідданий. І зараз в очах мільйонів скромний непримітний на перший погляд комендант Майдану – чи не найбільш авторитетний та привабливий чоловік в Україні. І він цього заслуговує!

«Правий сектор» та загони Народної  Самооборони

Найкращі чоловіки країни

На початку подій на вулиці Грушевського світові ЗМІ вибухнули вогненними кадрами молодих хлопців з коктейлями Молотова та балаклавою на обличчі. Дії Правого сектору витиснули зі шпальт словосполучення "мирний протест", але водночас саме вони змусили владу прислухатися до Майдану і скасувати закони. А згодом з`явились загони Народної Самоборони – не настільки радикальні, але не менш самовіддані. І,безсумнівно, і одні, і другі є справжнім цвітом нації.  Вони різного віку і фаху, з різних областей України та з різними поглядами на життя. Але ці відмінності були актуальними до революційних подій. Сьогодні вони єдині у прагненні змінити систему і побудувати успішну Україну. Вони чергують ночами на вулицях Києва та інших міст, охороняють урядові будівлі від мародерства та спокій громадян. Вони спокійні і витримані. Вони чітко знають правила гри і не піддаються емоціям. Часто навіть не бачиш їхніх облич – з-під каски лише блискають втомлені очі. Їм байдуже до усталених авторитетів – у них своя справедливість. Вони не схиляють голови перед депутатськими мандатами, але беззаперечно виконують накази своїх сотників. Вони – еліта нації, її честь, совість і надія. І коли бачиш їхню зворушливу самовідданість, сміливість, незважаючи на кулі та вибухи, на недоспані ночі та думки про рідних, які залишились десь там, за кадром об'єктивів камер, розумієш, що під їхнім захистом можна спокійно жити.  В нашій країні є справжні чоловіки, вони не виродились, не стали обивателями, що проміняли гідність на гроші, честь на м'який диван і совість на комфорт. І їхні діти народяться у новій Україні, побудованій їхніми руками.

Лінійка-флеш-моб «Молитва за Україну»

Хор вже стоїть вишикуваний на сцені

Позивні

Директор. Лінійку, присвячену 150-річчю від дня народження Митрополита Андрея Шептицького оголошую відкритою.

Гімн України.

Учениця:

Дмитро Павличко. Молитва
               Загальна декларація прав людини у ст. 1 проголошує: «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.»Тема Першого уроку: «Байдужість не прощається»
Мета: формувати в учнів моральні святині та істини, такі як: доброта, милосердя, справедливість, прагнення допомогти ближньому у скрутну хвилину. Пробуджувати інтерес до всього корисного, морального. Виховувати любов і повагу до батьків, дбайливе ставлення до природи та оточуючих. Переконати, що байдужість - негативна людська риса
В. О. Сухомлинський
В. Гете
Т. Шевченко
Апостол Павло
Сенека
Не бійся ворогів - найгірше, що вони можуть зробити - це вбити тебе.
Бійся байдужих. Через їхню мовчазну згоду у світі є і зрада, і вбивство, і всі нещастя на Землі.
Р. Еберхарт
В. Сухомлинський
І, загубивши власний спокій,
Спокою іншим не даєм?
Чого забули милосердя
І заповідь святих небес?
А перед віщим оком смерті
Чим зможем виправдать себе?
Душа з начинкою лихою
Втрачає людяне тепло,
Ніяк не стане добротою
Байдужість, помножена на зло.
Хіба ми будемо багатші,
Коли розпустим люті дим?
Хай краще серце вже заплаче,
Ніж в грудях стане кам'яним.
Іду назустріч - посміхніться.
І я всміхнусь, немов дитя.
Ні, ще не висохла криниця,
Людська криниця співчуття.
У істини слова не пишні,
Щоб кожен зміг до них дійти,
Бо ж нас усіх створив Всевишній
З живої плоті доброти.
- вона винна в деградації особистості, у підступності, підлості, шахрайстві;
- заважає вчитися старанно й наполегливо, творити хороші справи.
Свідки присутні?
Дякую. Прошу свідків покинути зал.
Слово надається прокурору.
Дім красивий, білий
І, як світлий образ,
Мами погляд добрий.
Й батька дорогого
Чути добре слово.
Ще дитині треба
Неба голубого.
А ще було б добре
Мати сестру й брата.
І у кожнім домі
Музики багато.
- не можна сперечатися із шанованими та дорослими людьми, особливо зі старими;
- не можна залишати самотньою стару близьку людину, якщо в неї немає нікого, крім тебе. Високий Суд, прошу прийняти це до уваги. Дякую.
- А що з цього приводу скажете ви?
- Чи були випадки у вашому житті, коли вами керувала Байдужість? (Кожен присяжний виносить свій вердикт.)
Не говори про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш,
Коли ти в радощах витаєш,
Забувши про свою біду.
Бо доброта не тільки те,
Що обіймає тепле слово.
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині,
Ніж в чисте сяйво доброти...
Я вірю в силу доброти
Добро завжди сильніше злого.
Дає наснагу, щоб цвісти
І вічну обирать дорогу.
Я вірю в силу доброти,
Що має долю роботящу.
Що хоче, щоб і я, і ти,
І все було у світі кращим.
2.Визнати її винною в підлості, убивствах, шахрайстві та інших злочинах.
3.Засудити Байдужість до вічного вигнання та забуття.
(Звертається до залу.)
Не бійтеся друзів - найбільше, що вони можуть зробити - це зрадити вас.
Не бійтеся ворогів - найбільше, що вони можуть зробити - це вбити вас.
Бійтеся байдужих - це з їхньої мовчазної згоди відбуваються в світі і зрада, і вбивство, і всі нещастя на Землі.

Вираз	Толерант­ність	Рівні толерантності
		Доброзичливість	Відсторонення	Витримка
Ви не праві...
На мій погляд...
Мені здається...
Само собою ясно...
Мені ближче думка, що

Отче наш, ми люди на Майдані,

України правдою живі.

Чуємо тепло Твоєї длані,

Жити хочемо в Твоїм єстві.

Ми Твої сповняєм заповіти,

Господа в нас іншого нема,

Але ми не годні зрозуміти

Судні помисли Твого ума.

Тож яви нам всі майбутні дати,

Відповідь на запит наш яви:

Скільки ще разів нам помирати

Й воскресати на хрестах Москви?

Отче наш, скажи нам, чи не досить

Наших воскресінь і помирань?

Україна на колінах просить —

Перед нами і за нами стань!

Хочем жити вольною сім’єю,

Чути в серці людяності щем.

Оточи нас мудрістю Своєю,

А як треба — захисти мечем!

Директор. У цей час у всіх з навчальних закладах Тернопільської області зібралася учнівська молодь на такі ж лінійки для того, аби вшанувати пам’ять про великого патріота української землі, великого сподвижника церкви митрополита Андрея Шептицького. У цьому році Україна відзначає 150 років від дня його народження.

Вчитель історії: Розповідь про А. Шептицького як про громадського діяча та патріота.

Вчитель християнської етики. Розповідь про  А. Шептицького як про духовного батька  (передати слово учневі «Молитва за Україну»)

Учень: «Молитва за Україну» Андрея Шептицького.

Вчитель музики. Про «Боже великий, єдиний»

«Боже великий, єдиний» - виконують усі.

Вправа “Ключовий афоризм”

   Завдання. Потрібно вибрати з кількох запропонованих висловів, крилатих фраз, цитат, приказок та прислів’їв той афоризм, який, на думку учасника, найточніше відповідає сутності запропонованого поняття та аргументувати власний вибір. Додатково пропонується створити авторське висловлювання в афористичній формі з приводу запропонованого терміна.

Зразок завдання:

Термін – ”Демократія”.

   Джерела:

1. “Демократія пропонує правити кожному з нас, інакше кажучи, всі ми

    маємо владу втручатися в суспільні справи”

     (Х. Ортега – і – Гассет).

2. “Демократія – це не влада більшості, а захист меншості”

     (А. Камю).

          3. “Демократичних держав не існує, є лише держави в умовах

              демократії”

              (М. Попович).

          4. “Демократія з’являється там і тоді, де і коли з’являються громадяни”

              (матеріали ЗМІ).

          5. “Демократія є механізм, гарантуючий, що нами керують не кращє,

               аніж ми на те заслуговуємо”

               (Д. Б. Шоу).

          6. “Демократія припускає, що пересічні люди мають зовсім непересічні

              здібності”

              (У. Фостер).

          7. “Демократія – це право робити неправильний вибір” (Д. Патрик).

          8. “Рівність – сутність демократії та найбільша загроза для демократії”

               (М. Комар).

          9. “Демократія править погано, зате мало”

               (А. Франс).

          10. “Залежність суспільства від держави є тоталітаризмом, залежність

                держави від суспільства – демократією. Третього не дано”

                (Ст. Кульчицький).

          11. “Керована демократія логічно породжує керований терор”

                (матеріали ЗМІ).

          12. “Демократія – це не влада, що як Мойсей, веде за собою народ, а             

                 влада, що надає народу послуги”

                 (матеріали ЗМІ).

          13 “Демократія – війна всіх проти всіх під контролем права”

                (матеріали ЗМІ).

          14. “Суть демократії – в праві на питання і праві на відповіді”

                (матеріали ЗМІ).

         

            15. “Демократія – це ворог будь-якої монополії, особливо, монополії

                на істину”  

                 (матеріали ЗМІ).

          16. “За демократії політика завжди стає непрогнозованою, а політичні

                кризи – перманентними” (матеріали ЗМІ).

          17. “В основу демократії покладена терпимість, свобода слова і свобода

                доступу до інформації” (матеріали ЗМІ).

18.” Демократія – це навчання свободі свободою”

(матеріали ЗМІ).

19.” Демократія – це відсутність контролю за всім, що прямо не

шкодить суспільству”

(матеріали ЗМІ).

20.” Демократією можна пишатися і виправдовуватися, її можна

сприймати чи не сприймати, але демократією неможливо керувати”

(матеріали ЗМІ).

Тема: Рівноправність: меншини та більшість

Навчальні цілі: знати і розуміти поняття «більшість», «меншини», «дискримінація», «позитивна дискримінація», визначати види меншин, розуміти точки зору жертв дискримінації, оцінювати поняття рівності, рівноправності і різноманітності, реагувати на ситуації, пов’язані з дискримінацією.

Завдання: розкривати розбіжності і подібності між людьми, обговорювати наслідки розбіжностей, відчуття дискримінації.

Ресурси: листи паперу, ручки для індивідуальної роботи, картки.

Методи: групова робота, робота в малих групах,рольова гра, індивідуальна робота

Істина завжди на стороні меншості, і меншість завжди сильніша від більшості, бо, як правило, меншість складається з тих, хто має певну думку, тоді як сила більшості ілюзорна, оскільки її формує натовп, що не має ніякої думки, — і тому наступної миті (як тільки стає зрозуміло, що меншість сильніша) вона приймає думку меншості, яка тепер уже є більшістю, тобто стає різноманітним збіговиськом, отримавши для себе весь кортеж і чисельність, у той час, коли істина знову в новій меншості.

                                                                                   Серен К'єркеґор, данський філософ

Померти – значить приєднатися до більшості. 

Петроній Гай

Хід заняття

Вступ

Притча про глечики

Жила собі літня жінка, у якої було два великих глечики. Вона носила в них воду на коромислі.

Один глечик був з тріщиною, а другий — бездоганним і завжди наповнювався водою по вінця.

Наприкінці довгого шляху від ріки до будинку в глечику з тріщиною завжди залишалася половина набраної води.

Упродовж двох років стара жінка щодня приносила додому тільки півтора глечика води.

Бездоганно цілий глечик страшенно гордився своєю роботою, а бідний його товариш із тріщиною соромився свого ґанджу й був геть-чисто засмученим, що може виконувати тільки по­ловину своєї роботи.

Нарешті, не стримавшись, глечик звернувся до старої жінки:

—  Мені соромно через мою тріщину, з якої завжди біжить вода.

Стара жінка усміхнулася:

— Ти помітив, що на твоєму боці доріжки ростуть квіти, а на другому боці — ні? Я посіяла там насіння, бо знала про твій недолік. Ти поливаєш їх щодня, коли ми йдемо додому, а я по­тім прикрашаю цими дивовижними квітами оселю. Якби ти не був таким, який ти є, то й краси цієї не було б, вона не робила б честі нашому дому.

У кожного з нас є свої особливості (тріщини), які мають робити наше життя гідним, а нас – унікальними.

Завдання:

визначити і класифікувати поняття «більшість» та «меншини»;

запропонувати як уникнути дискримінації;

вказати шляхи досягнення рівноправності між більшістю і меншинами.

            Рухавка «Компасіто», с. 51, гра «Музичні крісла»

Основна частина

Крок 1

«Це погано – бути дискримінованим більшістю, але ще гірше – бути дискримінованим меншістю.» (Лорд Нектон)

А) робота над поняттями: «більшість», «меншини», «дискримінація», «позитивна дискримінація», «агеїзм», «види меншин».

Б) поділ на групи (метод «Пори року»)

В) створення емблем меншин: перша група – расової меншини, друга група – вікової, третя –гендерної, четверта група – за вадами здоров’я.

Г) захист емблем з можливими прогнозами дискримінації.

Крок 2

«Толерантність – це визнання власної недосконалості.» (А.де Рівароль)

Рольова гра «Зроби крок вперед» («Компасито», с. 217)

Рухавка «Три кола» («Компасито», с. 52)

Крок 3

Ми створені за образом і подобою Божою, отже, ми – рівні

Розбіжності та подібності. Я – рівноправний. Я – інший. («Живемо в демократії» ОДГ/ОПЛ Том ІІІ. – С. 45-48.)

Підсумок

«Компасито», с. 52. Прийом «Випускаємо голуба» Обмін думками учасників заняття.

Заключне слово.

Протягом життя людина може перетинатися з різними меншинами, а може потрапляти як у категорії більшості, так і меншості. Тому важливо пам’ятати, що ми різні, але рівні, наші недоліки – це продовження наших достоїнств. Треба зовсім небагато духовної роботи над собою, щоб стати терпимим і сприймати кожного таким, яким він є. Ми громадяни одного світу. Ми рівні. Світ у наших руках. Всесвіт один і той же для всіх. Мудрі слова були колись сказані Сенекою: «Я пишаюся не тим, що я громадянин Риму, а тим, що я громадянин світу». Ми є унікальними й неповторними. Ми – часточка загального. Ми – рівні.

Література

1.      Загальна декларація прав людини, 1948 – zakon.rada.gov.ua/go/995_015

2.      «Живемо в демократії» ОДГ/ОПЛ Том ІІІ. – С. 45-48.

3.      Компасито. Пособие по обучению детей правам человека, 2008. (С. 51, 52, 217)

4.      Літковська О.В. 100 притч для тих, хто вчить і тих, хто вчиться. – К.: Шк. світ, 2012. – С. 214.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ -  це визнання поваги до інших людей, уміння жити разом з іншими людьми.

У різних культурах поняття толерантності неоднозначне. Воно залежить від історичного досвіду народів:

~       В англійській мові толерантність – це готовність і здатність без протесту сприймати річ або особистість;

~       В французькій – повага до свободи іншого, його думок, поведінки, політичних та релігійних поглядів;

~       У китайській „бути толерантним” – це припускати виявляти великодушність щодо інших;

~       В арабській – толерантність – це пробачення, поблажливість, милосердя, м’якість, співчуття, терпіння;

~       У персидській – терпіння, витривалість, готовність до примирення.

Чого світ потребує найбільше?

Трішки більше привітності,

трішки менше користолюбства.

Трішки більше дарувати,

Трішки менше вимагати.

Трішки більше посмішок,

Трішки менше гримас.

Трішки більше „ми”,

Трішки менше „я”.

Трішки більше сміху,

Трішки менше плачу.

                   ***

Казати усе, що спаде на думку – найпопулярніша мова світу. Мільярди слів щоденно ранять нас.

Здатність промовляти – великий дар. Щоб людина не говорила забагато слів Богові, він дав їй десять пальців, щоб пам’ятала його мудрі поради:

„Щоб перше слово було добре,

щоб друге слово було правдиве,

 щоб третє слово було справедливе,

 щоб четверте слово було щире,

щоб п’яте слово було відважне,

 щоб шосте слово було делікатне,

щоб сьоме слово несло втіху,

щоб восьме слово було ласкавим, щоб дев’яте слово було сповнене поваги,

 щоб десяте слово було мудре.

Далі мовчи!”

16 ЛИСТОПАДА – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ТОЛЕРАНТНОСТІ

(МАТЕРІАЛИ ДО ВИХОВНОЇ ГОДИНИ)

НІЩО НЕ ЦІНУЄТЬСЯ ТАК ДОРОГО І НЕ ОБХОДИТЬСЯ ТАК ДЕШЕВО, ЯК ВВІЧЛИВІСТЬ

Класний керівник

Чернецька Інна Вільямівна

ДВА ГОРОБЧИКИ

Два горобчики спокійно сиділи собі на дереві. Один з них – на вершечку, другий – нижче.

Через якийсь час горобчик, що сидів на вершечку, щоб якось почати розмову, сказав:

-          Яке гарне це зелене листя!

Горобчик, що сидів нижче, зрозумів ці слова як виклик і роздратовано відповів:

-          - Чи ти сліпий? Хіба не бачиш, що воно сіро-біле?

-          То ти сліпий! Листя зелене!

Горобчик здолу, певний, що правда на його боці, в’їдливо зацвірінькав:

-          Закладаюся пір’ям свого хвоста, що листя сіро-біле! Ти нічого не розумієш! Ти – дурень!

Горобчик, що сидів на вершечку, розсердився і щосили кинувся на свого ворога, щоб помститися. Але перш, ніж почати двобій, вони обидва поглянули вгору.

Горобчик, що злетів з вершечка, здивовано скрикнув:

-          Дивись, дивись! Листя справді сіро-біле!

А потім додав:

-          А ходи зі мною на вершечок.

Вони полетіли на вершечок і разом вигукнули:

-          Дивись, дивись! Листя справді зелене!

Не осуджуй нікого, якщо ти не йшов хоч годину в його чоботях.

СПОСІБ ВИСЛОВЛЮВАТИСЬ

Одного ранку, як це часто траплялося, Каліф Гарун аль-Рашід викликав відомого ворожбита і розповів йому свій сон:

- Снилося мені, що в мене , один по одному, повипадали всі зуби – не залишилося жодного.

- О, мій пане, це дуже поганий знак. Це означає, що всі члени сім'ї мого пана помруть і мій пан залишиться сам! – сказав ворожбит.

Каліф так розлютився, що наказав вигнати цього ворожбита і більше ніколи не впускати в палац. Цей же сон він розповів іншому ворожбитові. Той розтлумачив його так:

-          О, мій пане, це дуже добрий сон! Він говорить про те, що ти матимеш дуже довге життя, переживеш усю свою сім’ю і будеш набагато здоровішим від них!

Каліф зрадів:

-          Який хороший сон!

За таке гарне пророцтво він дав ворожбитові у винагороду сто динарів. А тоді покликав свого візиря, наказав йому знайти першого ворожбита та вибачитися за те, що його було вигнано із палацу. Бо він сказав те ж, що й другий, тільки по-іншому.

Навіть найжорстокішу правду можна сказати делікатно.

Ґречність є доказом культури серця.

РАХУНОК

Одного вечора, коли мати готувала вечерю, одинадцятилітній син прийшов до кухні з карткою в руці. З офіційним виглядом дитина подала картку мамі. Мати витерла об фартух руки і прочитала:

-           Очищення стежки від бур’янів – 1 гривня;

-           Прибирання кімнати -  2 гривні;

-           Догляд за сестричкою (3 вечора) – 3 гривні;

-           Отримання відмінних оцінок (із двох предметів) – 5 гривень;

-           Похід до крамниці – 50 копійок;

-           Миття посуду – 2 гривні;

-           Разом – 13 гривень 50 копійок.

Мати зворушено подивилась синові у вічі: її пам’ять перебирала спомини. Вона взяла ручку і написала на зворотному боці картки:

-           за те, що носила тебе під серцем 9 місяців – 0 гривень;

-           за ночі, проведені коло твого ліжка, коли ти хворів – 0 гривень;

-           за хвилини, коли потішала тебе у смутку – 0 гривень;

-           за те, що витирала твої сльози, коли ти плакав – 0 гривень;

-           за те, що всього тебе навчала день за днем – 0 гривень;

-           за всі сніданки, обіди, вечері, канапки до школи – 0 гривень;

-           за все, що даю тобі щоднини – 0 гривень;

-           разом – 0 гривень.

Мати скінчила писати і з усмішкою дала картку синові. Він прочитав написане і на його очах виступили дві великі сльозини.

Хлопець обернув картку і написав на своєму рахункові: „Оплачено”. Потім кинувся матері на шию і розцілував її.

          Вступне слово вчителя:

Гомеровим епосом називають дві монументальні епічні поеми – „Іліада” та „Одіссея”, які здавна приписують легендарному сліпому  співцю Гомеру, що можливо жив на Іонійському узбережжі Малої Азії. На основі лінгвістичного аналізу встановили, що „Іліада” створена не пізніше середини VIII століття до нашої ери.

                                                СЮЖЕТ ІЛІАДИ

Ахейський (грецький) герой Ахілл, один з численних вождів, що зі своїми родичами тримали облогу малоазійського міста Трої -Іліона („Іліада” – від слів „Іліон (Місто Бога)” і „адо” – „співаю”), посварився з іншим вождем Агамемноном через дорогоцінну воєнну здобич – вродливу полонянку Брісеїду. Охоплений гнівом, він відмовляється битися разом з іншими ахейцями і марнує час у наметі. Тим часом троянці вбивають кращого друга Ахілла – Патрокла. Одягнувши новий бойовий обладунок, що спеціально для нього скував бог Гефест, Ахілл виходить на поле бою і вбиває кривдника – троянського царевича Гектора. Лише після наруги над тілом Гектора його гнів ущух, і на цьому поема закінчується.

Знавець античності П. Коган писав: „Поема „Іліада” – це повість про страхіття , які породила Троянська війна і особливо її один епізод (сварка Агамемнона та Ахілла) спричинила страшенні лиха для греків”. Але насправді все глобальніше: розколовся світ, поділилися на два ворожі табори навіть боги, люди зненавиділи одне одного лише за те, що належали до різних народів, кров засліпила не тільки очі, а й розум, у нестямі всі давно забули причину затятого кровопролиття. Яблуко, що необачно вручив Паріс богині-красуні, стало зливою злоби, жорстокості, підступності. Не витримують навіть найблагородніші серця, найшляхетніші звитяжці.

Читання вголос

Учні читають міфи Троянського циклу „Перші 9 років облоги Трої” та „Смерть Ахілла”, викладені за різними творами античних письменників.

Читання уривків з „Іліади” про двобій Ахілла та Гектора.

Перегляд уривка із фільму „Троя”(режисер Вольфганг Петерсен, 2004 рік) – двобій Ахілла та Гектора.

Запитання до учнів:

1.     Чим відрізняється виклад двобою у фільмі та у творах?

2.     Де більша увага приділяється волі богів у вирішенні долі героїв та у мотивації їхніх вчинків? Чому?

3.     На вашу думку, що сильніше – воля та бажання людини і її свідомий вибір чи воля богів?А як вважали давні греки?

4.     Які людські емоції та почуття висловлюють боги, спостерігаючи за двобоєм? Чим спричиненні ці почуття?

5.     Що почувають Ахілл та Гектор перед поєдинком? Як вони збираються на поле бою? Що вони відчувають під час поєдинку?

6.     Як ви розцінюєте поведінку Ахілла після двобою? Чи можна її виправдати?

7.     Хто із героїв викликає вашу симпатію? Чому?

8.     Якби ви могли змінити результат поєдинку, то як би він закінчився ?

Гомер знає, що добро ще не переможене злом, і допомагає озлобленому Ахіллу, що знущався над тілом убитого Гектора, знайти вихід із безвиході: Ахілл повертає тіло мертвого Гектора батькові, старому Пріаму. Це , мабуть,  найвеличніший епізод поеми, бо сповнений надією на те, що люди колись отямляться і зрозуміють, що вони не звірі. Гомер наче зазирнув у глибину прийдешніх століть і відсахнувся, бо побачив війни і людей, охоплених ненавистю і жагою помсти, очманілих від злоби і знесилених від кривд, паобачив „і мертвих, і живих, і ненароджених”, яким загрожувало , загрожує і буде загрожувати світове зло, і знайшов у собі силу духу, щоб застерегти майбутні покоління.

       Перегляд уривка з фільму про відвідини Ахілла старим Пріамом:

         І вчитель, і учні доходять висновку, що найвище емоційне напруження у фільмі та у творі Гомера має саме цей момент . Гра геніального Пітера О’Тула (цар Пріам) робить страждання батька зрозумілим кожному, навіть тому, хто не сприйняв складний гекзаметр твору, і дає розуміння того , як вщухає гнів Ахілла перед лицем страждання батька, що пережив свого сина волею обставин.

     Перегляд уривків про знайомство Ахілла з Брісеїдою та розмову Ахілла з Агамемноном після того, як Агамемнон забрав Брісеїду.

                            Гнів співай , о богине! Пелітова сина Ахілла

                            Згубний, що дуже багато ахейцям лиха накоїв...

     Це звернення до музи, яким рапсоди починали свою епічну розповідь, визначає сюжет та ідейний зміст „Іліади”. Наша сучасна оцінка старовини значно розходиться з оцінкою самих греків. Твір ми сприймаємо на емотивно-естетичному рівні, а стародавні греки ставили перед творчістю чітку мету: продемонструвати реалії релігії, світогляду, системи полісного життя.

          Міняється суспільство – міняється світогляд, мистецтво, психологія. Звідси і різне трактування самої сутності подій і їхніх причин. Людина 21 століття не може усвідомити всеохоплюючої волі богів у Давній Греції, і через кожен вчинок героїв проводить ідею свідомого вибору. Крім того, якщо для Гомера як для представника родової ідеології найважливішим мотивом є порушення Ахіллом родового обов’язку через примху і його подальший героїзм теж через примху, то для Петерсена як для людини нового типу найважливішими є людські почуття і відповідно мотивація вчинків. Світлі почуття до Брісеїди, а не психологія власника, в якого відібрали здобич; горе через втрату щирого друга Патрокла в чужій безглуздій війні, особиста відповідальність за його обірвану юність, а не просто мотив для демонстрації божественної сили; щирий розпач від безглуздої помсти і повага до мужніх ворогів, які лише через „божественні жарти” стали ворогами... Це бачите ви у фільмі , і це вам близьке. Так , у глобальному світосприйнятті це доволі вільна інтерпретація „Іліади”, але , щоб твір жив, щоб не став „чужим” у сучасному світі, варто трактувати його саме так. Але обов’язково знати і розуміти інтерпретацію самого автора, щоб не ліквідувати бездумно саму історію та сутністю перлини світового письменства.

     Творче завдання

Написання власного твору (вірш, есе, оповідання тощо) за мотивами сюжету „ Двобій Ахілла та Гектора” у власній інтерпретації.

На дошці вислови:

Людина народжується не для того, щоб загинути безвісною, нікому невідомою пилинкою. Людина народжується для того, щоб залишити по собі слід вічний.

Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим серцем стати на коліна.

Раз добром нагріте серце - вік не прохолоне.

Не будь переможений злом, але перемагай зло добром.

Життя так само, як і байку, цінують не за довжину, а за зміст.

Не бійся друзів - найгірше, що вони можуть зробити - це зрадити тебе.

Роби добро не тільки тоді, коли тебе бачать люди; значно більше треба для того, щоби бути справжньою людиною, коли тебе ніхто не бачить.

Вчитель. Добрий день усім, хто не залишився байдужим до того, що діється навколо, і прийшов сьогодні до нашого залу, щоб засудити одну з найтяжчих вад людини - байдужість. До суду залишається декілька хвилин, тому давайте поговоримо з вами про життя.

Отак зібралися і поговоримо, поділимося радістю і горем, давайте поговоримо про найцінніше.

Росте людина... Її життя розпочинається світанком душі - дитинством. Назавжди воно залишається в пам'яті як найпотаємніше та найсвітліше. Це пора, коли перед тобою відкривається незвіданий світ таємниць. Це світ, де завжди цікаво, де мама і тато піклуються про тебе, учать, як треба жити, щоб не загубитися в розбурханому океані життя. Здавалося б, усе прекрасно. Але ж звідки в душі береться байдужість? Чому ж згодом люди забувають про те, що є добро, шляхетність, гідність? Найкраще, що є в людини, - це її душа. Душа - це сховище таємниць, почуттів, спогадів, усього доброго та злого, це внутрішній світ людини. Водночас як тіло старіє, хворіє і помирає, душа живе... Душа може вічно жити і вічно бути юною. А може померти, коли тіло ще зовсім молоде, а причиною цього стають її хвороби. Її хвороби - це віруси ненависті, жорстокості, заздрощів і байдужості. Чого ж ми буваємо такі байдужі?

Ще й злішаємо з кожним днем.

Дійсно, ми створені, щоби творити добро. І тому сьогодні все ж таки людство приходить до усвідомлення необхідності жити за законами взаєморозуміння, взаємоповаги, терпимості. То ж слід лікувати тіло й душу. А ще нинішньому поколінню слід опанувати науку добра. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину й розрадити в біді - це в характері нашого народу. Краса людини не може бути без добра.

Як, на вашу думку, у чому і як виявляється єдність добра і краси людини?

Учениця. Великий педагог Василь Олександрович Сухомлинський писав: «Роби добро не тільки тоді, коли тебе бачать люди, значно більше треба для того, щоби бути справжньою людиною тоді, коли тебе ніхто не бачить». Адже не кожна людина, яка сяє зовнішньою красою, може бути приємним співрозмовником, може зрозуміти і подати руку допомоги. І навпаки - непримітна зовні, тиха людина може бути найкрасивішою у своїх діях, учинках, жаданою і любою в колективі, у спілкуванні, у сім'ї.

Учениця. Високу моральну цінність добра, яке ми робимо сторонній людині, розуміли люди в сиву давнину. У Вавилоні був такий звичай - недужих виносили на майдан чи дорогу. Кожен, хто йшов повз нього, підходив, розпитував, коли знав якийсь засіб, радив нещасному. Ніхто байдуже не проходив. Такий звичай побутував і в ассірійців, єгиптян. Звичай чинити добро безкорисливо.

Учень. Прекрасний звичай побутує й нині на Кавказі. Високо в горах саджають плодові дерева. Випадковий мандрівник, утамувавши голод чи спрагу, не може навіть подякувати, не знає кому. Але смуга відчуження відступає. Чужі стають рідними, близькими, коли потрапляють у скруту.

Учень. А згадайте, як за часів запорізького кошового Сірка наші прадіди допомагали навіть ворогам. Чуєте: ворогам. Це було тоді, коли у Криму вирувала епідемія чуми. Козаки дали змогу кримським татарам переселитися на українські землі, щоби перебути нещастя. А самі козаки! Землянок ніколи не замикали! Будь-який подорожній міг зайти, розвести вогонь, зварити страву, спочити. А прийде хазяїн, ще й радий буде гостеві, привітає його. А буває, що господар, як їде куди, так ще й зоставляє страву для прихожого. Наїдяться мандрівники та зроблять хрест, поставлять його серед землянки - це значить, що були гості й дякують хазяїнові. Прекрасні стосунки, в основі яких - доброта, а не байдужість!

Вчитель. Прекрасні стосунки, в основі яких - доброта, а не байдужість! Давайте зупинимось на цьому моменті. А чи задумувались ви над тим, що таке байдужість? Звичайна людська байдужість. Кожного дня нас оточують різні люди. Їх багато, але вони не схожі між собою: пихаті й веселі, щасливі й не дуже, горді й такі, що завжди плазують, добрі й злі, черстві та м'якосерді, байдужі та безсердечні. Справді, є різні люди на світі, з різними натурами, характерами, інтересами та смаками. А все ж хочеться вірити, що більше хороших людей. Письменник, учений Білецький-Носенко писав: «Думай добре, роби добро - і буде добре». Робити добро треба, бо людина, яка не відчуває приязні до інших людей, руйнує себе як особистість. На байдужості, злі далеко не заїдеш. Байдужа й зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по-справжньому радіти, сміятися, любити, і якщо з юних літ не привчити себе тамувати в собі роздратування, недовіру, байдужість, душа людська не ширшає - вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись - і висохло в душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед. Отже, добро - не наука, воно - дія. То чому ж дуже часто люди не діють так, як підказує добро? Часто цим діям заважає байдужість.

Тому, напевне, настав час повернутися до залу судового засідання і засудити байдужість на вічне вигнання й забуття.

Секретар. Прошу всіх піднятися. Суд іде!

Суддя. У відкритому судовому засіданні слухається справа про обвинувачення Байдужості. Байдужість обвинувачується в таких злочинах:

- злодійство, убивство;

Перед тим як розпочати судове засідання, з'ясуємо, чи всі з'явилися на суд.

Підсудна...

Народний засідатель. На жаль, підсудна, як завжди залишилася байдужою і вже вкотре не з'являється на судове засідання. Але ми просто зобов'язані засудити цю важку ваду людини, і тому суд сьогодні відбудеться без підсудної.

Суддя. Прокурор - .......

Адвокат

Прокурор. Шановний Суд! Я від імені жертв Байдужості звинувачую зло, стверджую, що вона - найгірше із зол. Її безвинні, на перший погляд, дії низькі за своєю сутністю, а наслідки цих дій жахливі, тому що вони призводять до загибелі незліченної кількості людей, калічать душі, завдають шкоди всьому, що нас оточує.

Суддя. Якими фактами ви можете підтвердити своє звинувачення?

Прокурор. Прошу вас вислухати свідків звинувачення.

Суддя. Починаємо допит свідків. (Виходить перший свідок.) Назвіть своє ім'я.

Свідок. Я - Світова література. Високий Суд! Я говорю від імені найвідоміших поетів і прозаїків - Л. Толстого, Ф. Достоєвського, Ч. Діккенса, М. Некрасова, Т. Шевченка, П. Мирного, О. Гончара, П. Загребельного і багатьох інших, хто не може бути присутнім у цьому залі, але чиї багатотомні праці можуть бути прилучені до справи.

Згадайте хлопчика з оповідання Ф. Достоєвського «Хлопчик у Христа на ялинці». Дитина померла в переддень великого свята від холоду й голоду. Усі, хто зустрічав її в ту ніч, проходили повз неї, не протягнувши руки допомоги. Хлопчик умирав, усіма забутий і нікому не потрібний, під вікнами великого будинку. Там було тепло, весело, багато ласощів і подарунків. Але Байдужість, як страж, стояла на дверях цього будинку. Саме вона винна у смерті дитини.

Адвокат. Я протестую! Моя підзахисна не винна. Ні вона, ні люди, які були всередині будинку, не бачили нещасної дитини.

Прокурор. Не бачили чи не хотіли бачити? Прошу викликати наступного свідка.

Екологія. Високий Суд! Я говорю від імені Природи. Повірте, Байдужість не тільки забирає людські життя, вона нищить Природу. Скільки загублено братів наших менших! Їм немає числа! Бити на сполох треба вже сьогодні, щоб завтра не було пізно. Ми не маємо морального права стояти осторонь екологічних проблем, бути пасивними спостерігачами, бо все менше і менше на нашій Землі залишається місць, де б людина почувала себе в цілковитій безпеці. Подивіться на ці плакати.

Адвокат. Я протестую! У злочинах проти Природи винуваті Жорстокість, Безтурботність і Недбалість.

Прокурор. Але саме вони породжені Байдужістю.

Суддя. Прошу викликати наступного свідка.

Свідок. Я буду говорити від імені тих, хто сів на лаву підсудних з вини Байдужості. Я народився в нормальній родині, у мене були батько і мати. Але трапилося нещастя. Мій батько загинув, коли мені було п'ять років. Мати залишилась із трьома дітьми на руках, ледве-ледве зводила кінці з кінцями. Але наші проблеми нікого не хвилювали. Якщо мама тікала вночі з будинку від вітчима-дебошира, сусіди спокійно спали у своїх квартирах, не реагуючи на її благання про допомогу та наш плач. Коли вона почала пиячити, ніхто не помітив. До нас теж було всім байдуже. Уперше я опинився у в'язниці, коли обікрав магазин. Якби з голоду вмирав я сам... Але в будинку плакали і просили їсти мої брати та сестра - їй було півроку.

Що дитині треба?

Адвокат. Високий Суд! Винна мати. Саме вона зобов'язана піклуватися про своїх дітей.

Прокурор. Так, у деякій мірі винна мати. Але вона була доброю матір'ю своїм дітям.

Адвокат. Виходить, винні обставини.

Прокурор. А люди, хіба вони не винні в тому, що не у глухому лісі, не на безлюдному острові, а в місті, на очах у людей загинула родина? Покалічено долю дитини. Що очікує в майбутньому інших дітей? Ні, винна в усьому Байдужість.

Суддя. Прошу запросити наступного свідка.

Мати. Якось я приїхала до свого сина, який жив у великому місті. Привезла із села яблук, груш і запашну паляницю. Син запросив мене прогулятися. Прогулюючись вулицями міста, я часто зупинялася перепочити, бо вже і здоров'я не те, і з радості, що поряд із наймилішим сином. Наблизившись до скверу, син запропонував сісти. А сам відійшов, сказавши, що хутко повернеться. Але... не повернувся... Коли мене запитали, як я сюди потрапила, я відповіла, що заблукала, і нічого не сказала про сина. Адже мій син учений, він не міг мене залишити, запевняла себе я. Мені і в голову не приходила думка, що син залишив мене назавжди. І лише тепер я зрозуміла, що сину байдуже, що зі мною.

Адвокат. Значить у сина є важливіші справи, і підсудна моя не винна.

Прокурор. Не було суспільства в історії людства, починаючи від сивої давнини, де б не вшановувалася старість і не були б оточені піклуванням діти. Старість потребує поваги та пошани. Ці, здавалося б, найпростіші та найочевидніші істини не враховуються молодими людьми, які не дозволяють собі уявити, що в майбутньому також будуть старими.

У моральному кодексі школи Сухомлинського серед десяти «Не можна» були й такі заборони, що стосуються даного питання.

- не можна сміятися над старістю і старими людьми - це величезне блюзнірство;

Суддя. Наступний свідок.

Політик. Я свідчу від імені людей, народів та історії. Я не можу сказати, що в усіх війнах, нещастях, які відбувалися на Землі, винна Байдужість. Але жодна подія не обійшлася без байдужих людей.

Згадайте! Скільки людей залишилося байдужими до нещасть інших у роки революцій, війн, голоду, катастроф, стихійних лих! Їх не злічити.

Суддя. Прошу викликати наступного свідка.

Статистика. Я буду говорити сухою мовою цифр. Лише за жовтень у нашому місті трапилося 16 злочинів: грабежів - 4, розбійницьких нападів - 2, крадіжок - 6, ДТП - 4, жертвами яких були й підлітки. Це лише цифри, боляче від того, що вони збільшуються. І я впевнена, що в кожному випадку була байдужа людина, яка могла зупинити, але не зупинила, могла допомогти, але не допомогла, могла повідомити, але не повідомила.

Прокурор. Ми можемо продовжувати допит свідків обвинувачення, вони всі з'явилися на судове засідання.

Суддя. Досить. Перейдемо до допиту свідків захисту.

Громадянин. Високий Суд! Я свідчу від імені байдужих людей. Ну скажіть, у чому ми винні? Я - законослухняний громадянин. Працюю, не покладаючи рук, не п'ю, не палю, намагаюся бути добрим сім'янином. Ну скажіть, навіщо мені втручатися в чужі справи? Це клопітно й небезпечно. Ні, я вважаю, що кожен сам повинен боротися за свою долю й життя. Я ж зміг! Нехай і вони зможуть! І мені байдуже, що діється навколо. Кожен будує своє життя сам.

Суддя. Чи є питання в обвинувачених?

Прокурор. Ні, мені все зрозуміло. Давайте послухаємо інших свідків.

Секретар. Це все. Інші свідки до суду не з'явилися.

Прокурор. Вони, як завжди, залишилися байдужими.

Суддя. Адвокате, вам слово.

Адвокат. Я відмовляюся від захисту. Моя підсудна не винна. І ви не зможете її засудити, адже скільки існує світ - стільки існуватиме і вона. А світ вічний!

Суддя. Зазвичай зараз слово повинна мати підсудна, але оскільки вона не з'явилася на засідання суду, тому я звертаюся до вас, що сидите у цьому залі, вам усім доведеться сьогодні виконати функцію присяжних засідателів. Прошу вас встати і винести вердикт - «винна» чи «невинна» підсудна.

- Прошу вас.

Суддя. Ми не можемо вислухати всіх присяжних, але ми врахуємо думку кожного. Я ще раз звертаюся до всіх присяжних. Якщо ви вважаєте, що Байдужість винна і заслуговує покарання - підніміть, будь ласка, руку, хто проти  - ..., утримались - ... Дякуємо. Суд прийме до уваги ваші рішення. А зараз суд залишає залу для обговорення й винесення вердикту.

Вчитель. Доки суд виносить своє рішення, я ще раз хочу звернутися до всіх вас. Пам'ятайте, віддані людьми тепло і душевна доброта обов'язково повернуться до вас. Бо ми послані на землю, щоби примножувати добро. Маємо таке коротке життя, то хай же не буде в ньому місця байдужості. Хай оживає істина стара: людина починається з добра. А про доброту не потрібно багато говорити, її видно в людині, в її погляді, в її розмові, у підтримці, щирості.

Учениця 1

Учениця 2

Учитель. Суд повернувся з обговорення і готовий винести своє рішення.

Суддя. Після детального розгляду справи, з огляду на всі зауваження прокурора й адвоката, показання свідків, рішення присяжних, Суд вирішив:

1.Визнати Байдужість найтяжчим з людських пороків.

Вчитель. Ну що ж, вирок винесений. Правильно чи ні - вирішить кожен з нас. Але всі ви знаєте, що після ночі надходить день, новий, свіжий, новонароджений. Слід намагатися не забруднити його прикрими вчинками, а прикрасити чимось добрим, корисним не лише для себе, а й для всіх оточуючих, узяти для душі якнайбільше позитивної енергії, добра, надії, любові, щирості, мудрості, милосердя, правди, гідності, совісті. І саме від вас залежить, чи розпочнеться цей день холодним дощем, чи барвистою веселкою. Наша розмова добігає кінця, але вона не закінчується. Якщо ми, ніби за цеглинкою цеглинку, будуватимемо духовне спілкування, виховуватимемо духовні цінності, не будемо байдужими та черствими, то в майбутньому матимемо витвір мистецтва - справжній храм людської душі, в якому місця для байдужості не буде.

ЧОМУ І ЯК ТРЕБА БУТИ ТОЛЕРАНТНИМИ

Мета. Після проведення заняття учасники і учасниці повинні вміти:

ü  застосовувати та пояснювати поняття “толерантність”;

ü  розповідати про значення толерантності в житті людини та вимоги до толерантної поведінки;

ü  проявляти толерантність до думок, поглядів, поведінки інших

Дидактичні засоби

1. Текст “Про толерантність”

2. Вправа “Як проявляти толерантність”

3. Таблиця “Рівні толерантності”

Хід заняття

Вступна частина

1. Нагадайте учасникам і учасницям, що вересень 2001 року був відзначений двома сумними для людства подіями: виповнилося 60 років з дня трагедії українських євреїв в Бабиному Яру в Києві, коли за один день було розстріляно 35 тисяч жінок, дітей і чоловіків тільки за те, що вони народилися представниками єврейської національності; 11 вересня 2001 року пролунали вибухи в США, коли за декілька хвилин загинули тисячі людей тільки тому, що невідомим терористам не подобався американський спосіб життя та політика американського уряду. На жаль, крім таких найжахливіших прикладів нетерпимості, що люди виявляють один до одного, ми можемо часто зустрітись з її проявами у своєму власному житті.

2. Спитайте, чи стикалися учасники й учасниці у своєму житті з випадками нетерпимого ставлення до себе за етнічною, віковою або релігійною ознакою (можливо, вони наведуть приклади з життя своїх близьких або знайомих). Запропонуйте їм розповісти такі історії класу, зазначивши, що вони або інші люди, про яких йдеться, відчували при цьому.

3. Зауважте, що зараз цивілізоване культурне людство закликає рухатись до терпимості, толерантності. Навіть 1995 рік був проголошений ООН роком толерантності, насамперед політичної. Оголосіть тему та мету заняття.

Основна частина

4. Зазначте, що слово терпимість є синонімом поняття “толерантність” (походить від латинського tolerantis – терплячий). Толерантність людини або людей є найважливішою умовою миру і злагоди в сім’ї, колективі та суспільстві. Адже соціальні взаємовідносини постійно змінюються, породжуючи то гармонію, то однобічну перевагу, а то й зіткнення безпосередніх інтересів. У різних людей різні погляди на життя, працю, кохання тощо. Чи завжди ми поважаємо думки, погляди інших? Як треба поважати інших? Чи прагнути, щоб інша людина сприйняла ваші погляди? Проявляти нетерпимість чи бути толерантними? До якої межі потрібно бути толерантними, а де треба захищати свої інтереси?

5. Об’єднайте учасників і учасниць в малі групи і надайте кожній з груп по одному висловлюванню щодо толерантності, терпимості. Групи повинні провести обговорення за питаннями з роздаткового матеріалу “Про толерантність”. В процесі обговорення результатів групової роботи визначте й, можливо, запишіть на дошці поняття толерантності: “Толерантність – терпиме ставлення до інших людей, їх думок, вірувань, політичних уподобань та позицій”. Обов’язково підкресліть її значення як в особистому житті кожної людини, так і на рівні демократичної держави (політична толерантність держави).

6. Зауважте, що толерантність важлива для утвердження демократичного громадянського суспільства в Україні, в якому права і свободи людини визначаються найвищою цінністю, приватні інтереси людини переважають над державними, існує різноманітність думок і поглядів. Однак толерантність на рівні державної політики починається з повсякденного життя. Спитайте учасників та учасниць, коли у їхньому житті найчастіше виникають гострі зіткнення різних точок зору, наприклад, у класі. Запишіть відповіді на дошці. Можливі такі варіанти відповідей: при обговоренні окремих вчинків учнів; різних напрямків сучасної музики, висловлюванні точок зору щодо ставлення до навчання.

7.  Запропонуйте учасникам і учасницям в парах або трійках розглянути ситуації з роздаткового матеріалу “Як проявляти толерантність” і розв’язати їх. Потім організуйте обговорення.

Після обговорення запитайте, чи зустрічаються вони у своєму житті з ситуаціями, в яких вони не можуть знайти варіант толерантної поведінки, обговоріть такі ситуації в колі. На прикладі останньої із запропонованих ситуацій обговоріть поняття “межа терпимості” або коли терпимість переходить в байдужість.

8.  Запропонуйте учасникам і учасницям індивідуально заповнити таблицю “Рівні толерантності” й обговоріть її.

Заключна частина

9. У парах, групах або великому колі запропонуйте учасникам й учасницям розробити 7 правил толерантного сімейного життя. Вони можуть бути представлені в казковому, віршованому вигляді, малюнком тощо.

Роздатковий матеріал до теми 3

Про толерантність

Прочитайте наведені висловлювання та обговоріть:

ü  як ви це розумієте, поясніть на прикладах це положення;

ü  що для автора (авторів) означає толерантність: визначте одним чи кількома словами;

ü  чи погоджуєтесь ви з автором (авторами) цього висловлювання;

А) Гідність людини полягає в тому, щоб любити тих, хто її ображає

Марк Аврелій, давньоримський імператор і філософ

Б) Толерантність – це терпимість до критики, протилежної думки, поведінці. Толерантність – необхідна умова плюралізму, опозиції. Толерантність потрібно відрізняти від неприпустимої байдужості до пошуку істини, оптимального шляху чи рішення. Толерантність передбачає захист і обґрунтування позиції, активність в реалізації політичних переконань кожного. Толерантність – це терпимість по відношенню до конституційно дозволеної поведінки, але вона неприпустима по відношенню до закликів до повалення влади, повстанню, ненависті, до будь-яких груп, закликів до війни, геноциду, терору.

В) Найкращий спосіб помсти – не відповідати злом на зло

Марк Аврелій

Г) Закликаю до відмови від політичної нетерпимості. Бо вона схожа на кулю зі зміщеним центром, яка розриває суспільний організм, травмує суспільну свідомість

Леонід Кучма, Президент України

 Д) Ваша думка для мене глибоко ворожа, але за ваше право її висловити я готовий віддати своє життя

Вольтер, французький філософ епохи Просвітництва

Е) Толерантність – терпиме ставлення до чужих, не співпадаючих з власними, думок, поглядів, позицій, вірувань. Обов’язковий принцип правової держави, демократичного суспільства

Короткий політологічний словник

Як проявляти толерантність

Проаналізуйте ситуації, оберіть свій варіант відповіді і поясніть його. Дайте визначення поняттю “межа терпимості”.

Ситуація 1.

Дмитро має не типову для хлопця зачіску – занадто довге волосся. Як поводитися тим, кому такий стиль не подобається?

Варіанти:

-  Постійно демонструвати своє негативне ставлення, в різкій формі рекомендувати змінити зачіску.

-  Виходити з того, що людина має право на самовираження, і може робити будь-що зі своїм власним волоссям.

-  Вимагати слідувати загальному стилю одягу та зачіски на заняттях в школі.

Ситуація 2.

Оксана часто пропускає уроки без поважних причин. Як ставитися до цього?

Варіанти:

-  Засуджувати ці вчинки учениці.

-  Вважати, що це – особиста справа Оксани, і не втручатися.

-  З розумінням віднестись до проблеми Оксани, поступово заохочувати її до навчання.

Ситуація 3.

Вадим постійно проявляє неповагу до інших, грубість до своїх товаришів. Як бути?

Варіанти:

-  Прагнути уникати спілкування з Вадимом.

-  Відповісти грубістю на грубість.

-  “Ковтати” образи і проводити з учнем роз’яснювальну роботу.

Ситуація 4.

Ваша подруга одягнула на вечірку вбрання, яке їй не пасує, й недоречне на такій вечірці. Що ви зробите, щоб ваша подруга не стала посміховиськом?

Варіанти:

-  Натякну, що вона виглядає смішно.

-  Коректно вкажу їй на недоречність такого вбрання.

-  Запропоную ультиматум: або вона перевдягається, або йде одна.

Ситуація 5.

Ви – прибічниця здорового способу життя. Ваш молодший брат не робить зарядку, багато їсть, курить. Що ви зробитеаріанти:

-  Зроблю вигляд, що нічого не помічаю.

-  Розповім батькам: хай вони вирішують, що робити.

-  Пояснюватиму переваги здорового способу життя та залучатиму його до занять спортом разом з собою.

Рівні толерантності

 Ознайомтеся з наведеними виразами. Позначте знаком + ті, що ви вважаєте толерантними. Не толерантні вирази “переробіть” в толерантні.